Селище Червоноармійськ, що на Житомирщині, відоме своєю невластивою для українського Полісся назвою. Це, звичайно, принесене на цю землю окупантами з Московії (як і пам’ятник терористу Ульянову), бо крім них ніхто не здогадався викреслити з пам’яти народної споконвічну назву – Чортоліси. Та й інша назва – Пулини – виглядає набагато краще сучасної, нав’язаної. А ще відомий цей райцентр тим, що єдиний в области не має автовокзалу. Власне, автовокзал наявний, але люди в очікуванні автобусів туляться під збудованим поруч наддашком на декілька десятків місць. Прибудова ця не має стін, а отже і опалення. Надворі осінь. Незабаром зима…
Саму будівлю автовокзалу, де люди могли в затишку очікувати рейсових автобусів, було приватизовано (чи привласнено ?) ще за часів Кучми. І до цих пір жодна влада цього району не змогла (чи не захотіла ?) подбати про людей. Навіть та, яка щодень обіцяє покращення. І хто, головним чином, люди, що очікують автобусів, цокаючи зубами? А це селяни з навколишніх сіл, які приїхали до райцентру на базар, пенсіонери, що прибули, мабуть, до соцзабезу та пенсійного фонду, школярі та учні місцевого профтехучилища.
А що ж нині у вкраденій у громади будівлі? Станом на 20 жовтня це банальна кав’ярня (як вказано на вивісці «кафе-бар»; подібні серед жителів Житомирщини мають назву «гендель»), та… зала гральних автоматів. Так, так, звичайнісіньких автоматів, звичайнісінька зала, з написом на дверях про заборону входу особам до 18-ти! Отак. Працює зранку до вечора, нормальний собі заклад. І, виявляється, ніхто «не знає» про його існування. Дивина, та й годі. Варто відзначити, що це відбувається в самісінькому центрі містечка, за 200 метрів до райвідділку міліції, де, звичайно, також про це не знають. Сьогоднішня влада вже «не помічає» не лише Конституції та законів України, а й відвертих, неприхованих порушень законодавства на місцевому рівні. І за цим усим геть не бачить людей, котрі змушені сидіти на вулиці в очікуванні автобуса в той час, коли «бізнесмени» комфортно видурюють гроші в гравців в приміщенні автостанції.
Це, лишень, один з безлічі подібних випадків. І не лише в Чортолісах. Мною давно вже відзначено подібний рівень поведінки влади та відношення до суспільства, законів в иньших райцентрах Житомирщини, переважно малих містечках, що можна назвати містечковим феодалізмом. Тут чиновники є, такими собі, феодалами, що на власний розсуд, не звертаючи уваги на закони, можуть вчиняти певні дії та бездіяльність, приймати зрозумілі лише їм рішення.
Дивною була цього дня й поведінка працівників міліції. Деякі з них видались якимись переляканими. Коли я пояснив двом міліціянтам, що крокували вулицею, про діяльність гральної зали, старший за званням повідомив, що мені, буцім, нема з ким поговорити і вони не така міліція і взагалі я маю йти у відділок. Це замість визначеної законодавством перевірки усної скарги та негайного припинення порушень законодавства.
Звичайно, мною була негайно подана заява до керівника Червоноармійського районного відділу УМВС з вимогою надати правову оцінку діяльности цієї структури, позаяк гральний бізнес в Україні заборонений на законодавчому рівні. Власне заява приймалась також дивно: не в чергового, а після відвідувань декількох кабінетів. І, як ви вже здогадались, ніхто не кинувся перевіряти факти, а лише всі попереджали про неправдиві свідчення, переконували в наявности проблем у Володарськ-Волинському.
Продовженням цієї містечкової історії має стати звернення до голови Червоноармійської РДА пана Карпінського, голови ради району пана Липка, Червоноармійського селищного голови пана Гаврилюка з вимогою повернути громаді приміщення автостанції.
В Червоноармійську не діють закони України. Та й чи мають діяти? Відомо, що будівля починається з підмурівку. Та чи можуть триматися шпалери, якщо стіни вже вщент розкришилися? Всим відомий капітан Врунгель співав пісеньку про назву яхти… Володарськ-Волинський... Дзержинськ – Романів…
А тепер прогноз розвитку подій. Мене переконають, що те все мені привиділось. Можливо, звинуватять у наклепі. Будівля автостанції так і залишиться у приватній власности. А люди, що очікують автобуси? Так і сидітимуть на вулиці, на холодних лавках. Кому є до них справа?
А українська нація? Вона ж деградує. Зокрема, й біля гральних автоматів. Все нормально. Саме такою вона й потрібна цій орді: злиденною, недолугою, тупою, п’яною… Саме так і має бути, коли національною ідеєю є жадоба наживи, суспільна байдужість…
Байдужість невластива українцям – вона вживлена, призначена. Ким і для чого – здогадатись не важко.
